Написати цю замітку мене, тоді ще зеленого, мов квакша, чайника потягнуло після прочитання дебелої кількості таких от порад на різних сайтах та форумах, де аж в очах рябіло від страхітливих слів (як от “ендуро”, “кордура”, “вібрами” та ін.), а також від позначок *00 у.о. Моєю проблемою якраз і була повна відсутність цих от у.о., тому збирався “дешево й сердито” (і по тому ж принципу купував усе для екіпажу). Тобто головною морокою, а пізніше – метою написання статті було «Як спорядитися за мінімум грошей при повній відсутності спорядження».

Тому цей матеріал призначено не для зубатих профі, а для зелених-зелених чайників, яким і був я, (зараз уже трохи з досвідом). Ходили ми в перший похід 1.05.04 – 6.05.04, якраз на такий сезон і описую.

Суб-думка: де починається бренд, там закінчується спорт. Слава Богу, що й досі критерієм «крутизни» туриста є підкорені вершини і подолані перешкоди, а не наліпки на одязі та вартість черевиків.

Категорично не раджу в перший похід:

1. Йти взимку чи пізньої осені.
2. Йти на Чорногору чи Свидовець.
3. Йти без завзяття.
4. Брати морально непідготовлених до туристичних злигоднів осіб (зокрема, панянок).

Спорядження:

1. Намет + спальник + карімат.

Намет (якщо його нема) раджу попитати по знайомих. Мінімальна формула: 2*У (сов.), тобто кількість місць вдвічі менша за кількість учасників походу для намету совєцького виробництва (ми вмістилися вчотирьох в двохмісному, причому не тільки спали, а й грали в карти, харчувалися під час дощу, тобто жили). Розміри сучасних наметів трохи менші, формула 1,5*У (суч.) буде діяти. Байкам "бувалих" про те, що у двомісний намет можна упхати 10 чоловік не вірте. Упхати можна, а от виспатися - сумнівно. Кілька днів без повноцінного сну - і ви надовго зненавидите гори. З цієї ж причини не годиться досвід "спиртпоходів" - одна справа перебути нічку, інша - відновлювати сили і натхнення.

Спальник треба мати. Якщо немає, в т.ч. і в знайомих, раджу потрусити фізрука школи, в якій ви мали честь вчитися. Він їх або уже вкрав і радо поділиться, або ще не вкрав, але теж поділиться. Щодо романтичної ночівлі в одному спальнику: якщо двомісний – півбіди, хоча особа вашої статі буде проти, а протилежної не дасть виспатися через нормальну реакцію організму на наявність поруч такої. В одномісний спальник удвох в одязі не влізете, або вкрай не виспитесь. Довготелесі! Остерігайтесь випадку, коли спальник (з капюшоном) – не по розміру. Нічка зі скрученими ногами – і зранку вони у вас болітимуть більше, ніж від переходу. Краще закутайте верхню частину тіла в одяг.

Карімат треба мати. Формула: 1,5*У (нам вистачило 3 каріматів на чотирьох – якраз устелили дно намету). Але все ж карімат, як і зубна щітка - річ індивідуального користування, і краще мати кожному свій. Про мм: шестиміліметрового форрестівського (себто найдешевшого – 30 грн.) цілком вистачило. Вернувся він у шрамах, але ще на пару поїздок стачить. Без сідачки можна обійтись.

2. Наплічник або ж рюкзак.

Цікаве питання. Коротко: шукайте найзручніший, який тільки знайдете. Ми несли вагу близько 25 кг на рило у китайській “трубі” і совєцькому “пузирі”. Обидва позичили в друзів. Для труби made in China тра’ мати голку з нитками – рветься, гидота. А пузир паскудний тонкими лямками і відсутністю пояса і ремінця на грудях. Ці проблеми просто вирішити: лямки обмотати шматтям і закріпити запасними шнурівками, а замість ременя на грудях (він корисніший, ніж пояс) використати гумовий джгут з аптечки (його можна не зав’язувати, сили тертя вистачає для доброї фіксації). Пояс можна зробити з підручних матеріалів. Якщо вага на рило в учасників однакова, раджу мінятися через день наплічниками різних конструкцій – будуть боліти різні м’язи.

Непоганий ефект має удосконалення старих совєцьких рюкзаків – напр., нашивання нагрудного ременя (зрізав його зі старого шкільного) тощо.

Шмаття&взуття.
Беріть, що є, але майте на увазі: не варто брати нові речі (нашому навігатору дебело натерла навіть нова білизна). Корисно мати брезентову куртку, чудово виправдала себе ГОшна роба.

Дуже раджу: поїхати у місцевий секонд-хенд і купити там баскетбольні кросівки нормальної фірми. Ціна – близько 50 грн. Вони файні тим, що по-перше, легкі, по-друге, вже розношені (я в таких пройшов 5 днів підряд і нічогісінько не натер!), по-третє, міцні (можете ще прошити – 5-10 грн.), далі – шкіряні, що сприяє гігієні, і високі, що не тільки не дає вивихнути стопу, а й зменшує втому ноги. Але вони досить схильні до промокання, тому подумайте, може, важкі берці будуть доречніші. Радикально не раджу захоплюватися паскудними китайськими кедами, вони дико парять, натирають, підошва тверда, вельми швидко рвуться.

У тому ж закладі раджу придбати куртку (брезентову, військову або робочу). Ціна – від 10 грн. за німецьку робу до 50 за американську штормовку з усіма прибамбасами), а також штани (ціна – 10 грн. за військові до 30 грн за пристойні спортивки). Я йшов у легких капронових спортивках, нормально – вітер не продуває, сохнуть швидко. Якщо грошей вдосталь, чудовим придбанням буде камуфляжний костюм. Не беріть х/б, він надто довго сохне, краще себе зарекомендувала напівсинтетична т.зв. «стекляшка».

Світер повинен бути теплим, шерстяним і старим (щоб не жалко).

Футболки раджу світлі, вони хоч і брудняться по-чорному, але менше притягують сонця, а в чорній можна впаритися.

Шкарпетки беріть напівбавовняні, розрахунок день-пара + пара про запас.

Обов’язково мати на голову кепку на день і шапку на ніч.

Є чудове поняття «спальний комплект»: теплі штани, тільняшка і в’язані вовняні шкарпетки. Їх треба нести у кількох пакетах і одягати тільки вночі. Навіть якщо ви цілий день місили гірську багнюку під час дощу, обітріться і залізьте у сухий теплий одяг – ніякої застуди.

Харчі та супутня бодяга.
Тут треба готуватися “основатєльно”. Назначте тямовитого завгоспа, хай купує все. Раджу взяти крупи (ідеально: легкі, а харчу виходить багато): рис, гречку (краще зелену або січену – швидше вариться), пшеничку, ячку. Картоплю брати не рекомендую – важка. Обов’язково візьміть тушонку – додавання цього м’ясопродукту у каші, супи та куди завгодно значно додає смаку і поживності. Якщо немає домашньої тушонки, беріть куповану, але тільки у прозорих скляних банках – менше шансів нарватися на неякісне їдло. Рекомендую фірму «Фенікс».Обов’язково прочитайте вміст банки, наявність в ній такого "щастя" як шкірка, жилка, субпродукти, м’ясообрізь, а особливо соя повинні утримати вас від купівлі цього дивного продукту (аж ніяк не тушонки). Підробки найчастіше мають додаток у назві типу «Армійська», «Ароматна» тощо. На око через скло видно не шматки м’яса, а мутну масу. «Тушонка» «По-домашньому» - це суміш з моркви, цибулі і м’яса (вгадайте, чого там найбільше).

Мівіною та іншою розчинною пакостю не захоплюйтесь, хіба в поїзд або на перекус під час денного відпочинку.

Обов’язково візьміть таку смакоту як сало і цибуля. Перше врятує вас під час дощу, коли немає змоги зготувати харчі, а також під час бігання горами без наплічника, друга – присмачить ваші страви. Також візьміть 0,5 л пляшечку олії.

Раджу взяти муку – якщо закінчиться хліб (а він закінчується у випадку частих «днів ледаря» або непогоди), можете спекти прісняка або замутити галушок в юшку. До речі, добре взяти сухарі (не фабричні з родзинками, а саморобні). А от коли хтось порадив сушити картоплю, я довго реготав.

Рецепти:

1. Каша. 1 доза крупи (рис, гречка, ячка, пшеничка …) * 2 дози води. Киньте крупу в кип’яток і варіть до готовності. Посоліть, киньте тушонки (півбанки * 2 чашки крупи * 4 чашки води – якраз на чотирьох), якщо її нема – шкварок, цибульки (без неї можна обійтись), їжте. За відсутності м’ясопродуктів киньте пару кубиків “Галіни Бланки”. Якщо закінчуються крупи, можете варити кашу з суміші, тобто із залишків – нормальний смак. Маєте рис – варіть плов (більше жиру, а в кінці киньте томату і спецій).
2. Суп (для львів’ян – зупа). Те ж саме, що й каша, але крупи втричі менше. Можете ще картопельки покришити, макаронів кинути… Суп харчо: рис, вода, тушонка (див. вище), томат (кетчуп) – півпачки, хмелі-сунелі (спеції) – пачка. Дуже смачно.
3. Економ-пропозиція. Картопля (здобута на місцевості) вариться в мундирі, облуплюється і їсться, мачаючи в олію і запиваючи “Галіною Бланкою”. Дешево й сердито (і смачно та поживно).
4. Супер-економ пропозиція ethnic style. Хліб мачається в олію. Солиться. Закушується цибулею, якщо є – салом. Запивається «чим є». В процесі їжі і після нього a capella співаються народні пісні. Не виключено, що до вас прийде дух пра-пра-прадіда, порадіє за живучість традицій і бадьорість нащадків.

Беріть чай і зеленого змія. «Нічний ковпак» - це 50 гр. горілки на ноги (обтерти) і 50 гр всередину. 100% засіб від застуди.

Вода.
Hесіть запас на харчі – 1 л на рило в наплічнику, а десь поближче – запас попити (стільки ж). Я пив воду з усіх потічків, струмочків, болітець і нічого. Якщо дуже бридко – кип’ятіть. Можна топити сніг зі сніжників, хоча вода огидна, особливо коли на вогні топити (димом смердить і сміття багато).

Кухня.

Казан – якщо з чавуну, то забудьте! Він важкий, тому не понтуйтеся, беріть звичайну алюмінієву каструлю (тільки без пластмасових ручок). Зметикуйте з дроту кріплення каструлі до палиці над вогнем і готуйте на здоров’я. Для чаю корисно взяти солдатський казанок (15 грн).

Обов’язково візьміть якийсь засіб для миття посуду, пару ганчірок і шкрябалку (металеву). Візьміть запас ганчірок – про них часто забувають, а потім доводиться сутужно.

До готування найкраще припахати хлопця з общаги – такі індивіди можуть зготувати поживне їдло, маючи з продуктів воду та каструлю (досвід все-таки). В крайньому разі позичать щось у сусідів. Якщо серйозно, то чоловіча рука тут буде якраз доречна, бо можна обпектися, треба постійно слідкувати за вогнищем, регулювати його висоту, висоту посадки каструлі тощо. Дівчина, а особливо “гарадская дєвачка” може при вигляді такої “плити” впасти в істерику (варіант: апатію).

Якщо є газовий пальник - візьміть (не забудьте запас балонів), бо готувати їжу на сухому спирті довго і марудно.

Карта.
Краще всього мати атлас або гарну військову карту. За відсутності – скачайте з www.karpaty.com.ua і роздрукуйте на принтері. Друкуйте максимальним розміром, не жалійте фарби і паперу. Орієнтуватися по ній зможете десь так на другий день і яким буде ваше здивування, коли ви таки вилізете на ту гору, на яку планували. Масштаб – як мінімум «кілометровка».

Аптечка.
Формуйте цілеспрямовано, назначте медсестру (медбрата), який хоча б раз у житті робив перев’язку і не плутає аспірин з автогеном. Візьміть перев’язочний комплект (бинти, вата, зеленка, перекис водню), джгут, лейкопластир (побільше!). З ліків: анальгін, цитрамон (проти пониженого тиску), німегезик чи солпадеїн (або схоже знеболююче “на слона”), активоване вугілля, щось гаряче від застуди, но-шпа. Якщо ідуть дівчата, купіть спазмолітики.

Дрібнички.
Корисно мати: алюмінієва фольга – пару рулонів, дощовики – 1 на рило, клейонка – здоровенний шмат, вірьовка – 20 метрів (ми нею замінили розтяжки намета, стягнули рюкзак тощо), сухий спирт – 2 пачки (не понтуйтеся, за допомогою цієї мудрації вогнище розгорається за 10 секунд, ще ним можна гріти вночі намет, щоправда, коли гасиш - смердить злісно, але тепла багато, однієї таблетки на пару годин вистачить. Ще ним можна гріти їдло в дощ), туристичну сокирку, папір – побільше, для теплоізоляції і багатьох інших речей, свічку – світити в наметі і тримати, якщо серед учасників є закохані, фотоапарат, ніж (смійтеся разом зі мною з описів на сайті “ножа виживання, призначеного для … зрізання молодих дерев”). Ню-ню, дерев, а також для вбивства ведмедів і здійснення набігів на гуцульські поселення. Коротше, беріть дебелого ножа, який у вас на кухні валяється, нагостріть його добряче і всьо. Ним можна і консерви відкривати і все інше робити. Візьміть пару пачок серветок – певна річ, витирання рук об штани (варіант: сусіда) збільшує їх водовідпірність, але все ж хай будуть). Візьміть бавовняну хустку, її можна використати як бандану, ганчірку, відірвати шмат для латання намету тощо.

А загалом, беріть що є, в поході зрозумієте, що все то – зайві кілограми, а те, що треба – лежить дома.

Удачі Вам, туристичного завзяття і насолоди!